Гаївки (веснянки) — це обрядові пісні, які вітають прихід весни. Наші предки такими піснями вітали початок польових весняних робіт. Сьогодні ж, ця традиція залишилась, але пов’язана вона із світлим святом Пасхи.
Ці пісні насправді є дуже старовинними. Більшість із них, а особливо веснянки, сягають своєю давниною ще язичницьких часів. Саме тоді звеличували пробудження весни та початок весняних робіт, вірили в різноманітні сили природи. З приходом християнства, гаївки змінились, і уже тут почали звеличувати радість не лише початку весни, а й Воскресіння Христового.
Пов’язано з темою: Великдень: звичаї, символи та прикмети
Гаївки є важливом елементом народного фолькльору та займають важливе місце в українській культурі. На Галичині, а саме у Львові, ці пісні поширились завдяки новим міщанам. Першим, хто звернув увагу на дані гаївки були Карел Зап та Станіслав Шнюр-Пепловський, які у 1836-1845 та 1859-1900 роках відповідно, проживали у місті.
У ХХ столітті, незважаючи на складні історичні події, гаївки у Львові продовжували співати. У 1920-х роках їх навіть почали вивчати у школах, особливо такі давні гаївки як “Жельман”, “Кривий танець”, “Горошок”. А уже в 1930 роках, знову ж таки у Львові, гаївки можна було зустріти біля багатьох церков. Навіть не дивлячись на заборони, у 1980-1990х роках гаївки (веснянки) особливо ожили. У Шевченківському гаю почали організовувати Великодні гаївки, це був 1988 рік. Саме від цього дня почалось відродження у Львові занепалих українських традицій.
Сьогодні, гаївки стали невід’ємною частиною святкування Великодня. У нашому регіоні, а саме на Західній Україні, гаївки (веснянки) співають біля церков. Тут збираються діти, молодь та старше покоління. Одночасно із піснями молодь грає в ігри та танцює.
Найвідоміші гаївки
Однією із найвідоміших нам гаївок, під час якої ще й водять хоровод є “Ой бриніли ключі з ночі”. Під час її виконання дівчата беруться за руки по двоє поруч, таким чином роблять арку, а ті хто стоїть ззаду пробігає попід руки наперед. Звісно, це все супроводжується співом. Слова гаївки такі:
“Ой бриніли ключі з ночі”
Ой
бриніли ключі з ночі
Понад
наші чорні очі.
Най
бренять,
Коли
спати не хотять.
Положіть
їх у подушки,
Та
дайте їм з грушок юшки.
Най
бренять,
Коли
спати не хотять .
Ой
казала стара ненька:
—
Моя
дочка хорошенька,
Я
не дам.
Бо
у него сиві очі,
А
він довго спати хоче,
Я
не дам.
Положіть го на подушки,
Та дайте му з грушок юшки,
Та най спить.
Ще однією гаївкою, без якої не обходяться весняні святкування, є “Ой, вийтеся, огірочки». Під час її виконання хлопці та дівчата утворюють два кола, одне більше — зовнішнє, та в середині нього менше. В центр малого кола стають двоє діток — жучки, які в процесі співу танцюють та показують емоції жучків відповідно до слів гаївки. А хлопці та дівчата за руки рухаються по колу.
“Ой, вийтеся, огірочки”
Ой, вийтеся, огірочки,
Та в зелені пуп’яночки.
Грай, жучку, грай —
Тут тобі край!
Ходить жучок і жучина
По високій деревині.
Грай, жучку, грай —
Тут тобі край!
Дайте, хлопці, околота,
Повезем жучків в болото.
Грай, жучку, грай —
Тут тобі край!
Сонце світить, мов золото,
Жучки плачуть у болоті.
Грай, жучку, грай —
Тут тобі край!
Дитяча гаївка, участь у якій з задоволенням беруть і дорослі, та про яку точно усі чули не раз є “Десь тут була подоляночка”. В процесі даної гаївки, діти та молодь, взявшись за руки, ходять по колу, в центрі якого стоїть Подоляночка, і в танці відтворює усе, що співається в пісні.
“Десь тут була подоляночка”
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.
– Устань, устань, подоляночко,
Устань, устань, молодесенька,
Умий личко так, як скляночку,
Утрись, утрись шовковим рушником,
Та візьмися в боки,
Покажи нам скоки,
Біжи до Дунаю,
Бери ту, що скраю.
Українська культура багата на пісні, гаївки, веснянки. Окрім вище згаданих гаївок (веснянок), святкування не обходиться й без таких як “Вербова дощечка”, “Мак”, “Кривий танець”, “Жельман”, “Голубка”, “Огірочки” та інші.
Нам гріє душу те, що з кожним роком, все частіше, почали відновлюватись традиції та звичаї, відроджуються позабуті пісні наших предків. Таким чином і Великодні гаївки стають невід’ємною частиною святкування перемоги весни над зимою, життя над смертю.
З Великоднем!